Каламутна твань під ногами, каламутне небо вгорі. Каламуть захопила місто. Наче крізь немите скло роззираєшся навколо.
Що там можна побачити? Розмиті плями. Буре листя, сіре небо, чорні круки.
Ще й вечір не близько. Хоча б ліхтарі відбилися рудими плямками. Такими маленькими.
Надто мало. Мало світла, мало дня. Сонця взагалі десь не видно. Тільки парасолі великі, чорні, важкі.
Але що це?
В очі впало раптово стільки кольорів!
Звідки?
Вулицею сяє усмішка. Хтось не злякався похмурої сірості. Дівчина в червоній курточці, срібних чобітках. А руках – парасолька розквітає всіма барвами веселки.
Руденькі пасмо розвіває вітер. Наче грається.
Невже й дощ припинився?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699174
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2016
автор: Траяна