Відлуння чується на лініях долонь.
Ти мені пробач
За миті днів,
За століття ночей.
Ти зодягаєш зелень
Кольору.
Там мого імені нема,
Це символ,
А вранці - то алегорія минулих вір.
Ти признач мене відвертістю
Бути.
Я ж нанизуватиму сни на свідомість,
Відбиратиму найліпші,
А найважчі заберу собі.
Я звикла так робити.
Воістину, ти була радістю,
Не стань лиш смутком,
Бо він подовжиться,
І моє серце перестане битися.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698966
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2016
автор: Олена Ганько