Видозмінюю твої імена різними мовами,
Востаннє зринуло солодке й східне хрипіння.
Лишилося так мало,
Найменше нас.
І дім пустим зробився,
Туди приходять лиш видіння
Із листя і вогкого каменю.
Повір, хтось мовчки білує душу,
Кидає надмір в тіло,
Та ми, народжені в неспокої,
Не віримо у мир,
Хай ним і моляться,
Та все зникає.
Відчуття відсутності
Нас робить видимими
Для обох.
У цю пору я вірші покладу тобі
В конверт,
Мов ті салатові пір'їнки.
Ти чуєш, що пам'ять, наче лист.
Її не зрушиш, але спалиш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698964
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2016
автор: Олена Ганько