Я не звикну до байдужих очей
До пустих балачок ні про що
Коли смуток торкнеться плечей
Душу йому не віддам нізащо
Я не звикну до бруду й образ
До свавілля, до сліз через біль
Коли зухвалість іде на показ
Довкола свою розкидаючи сіль
Я не звикну й звикати не хочу
Що війна - забирає найкращих
Втомою в грудях серце тріпоче
Та я вірю й надіюсь на краще...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698948
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2016
автор: Олена Шабанова