У світі велетнів власної гордості і самобутності
Живуть ці маленькі люди.
Чорні й беззорі, безрукі й безногі -
У поглядах інших – паскуди.
Вони – кошеня, якому не кинули шмат,
Вони – це щеня, чию кістку пожалкували,
«Їх забагато» - кричать із нещасних кімнат
Навіщо у світі здались ці маленькі нездари?
У світі велетнів власної гордості і самобутності
Великих людей вже немає.
Бо з відстані зір ми мізерні усі, навіть ти.
А з відстані часу про тебе ніхто вже не знає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698417
Рубрика: Присвячення
дата надходження 03.11.2016
автор: Bellatrix