У твоєму життєписі не відображусь ніколи
Не зійшлись два світи, хоч по суті своїй ми тотожні.
Може, так має бути, щоб пошуків сни охололи,
Щоб втілити надії ми були разом неспроможні?
Неспроможні удвох… а з небес годі милості ждати!
Там ніхто для нас двох не змайструє чарівну машину
На якій в місто щастя змогли би безжурно помчати,
Де були б тільки ми, - аж до чорної миті загину.
У твоєму життєпису два світи заяскріли… розтанули,
Залишивши назавжди у серці полин безнадії.
Через зради і горе плив човен гіркого кохання.
Чи ж було то кохання, чи то тільки марево мрії?
Річка часу спливла. По хвилях тяжкого щодення
Ти як можеш пливеш, долаючи всі перешкоди.
А нам зустріч дісталась як спалах, як мить одкровення,
Потягнулись до чогось… та тільки ніяк не виходить!
Ти десь там, а я тут – у куточку самотності скнію,
Загортаючи дні у ковдри густого туману.
Намагаюсь у ньому втопити нездійснену мрію
Доки й сам наче привид у хвилях його не розтанув.
Твій життєпис сумний. Рутина проблем нездорових
Не дає твоїм крилам піднятись у сяйво ранкове.
Гризуть душу тобі щелепи дій помилкових,
Та як виправить їх коли вже далеко той човен…
У твоєму життєписі я не залишусь ніколи.
Несумісність двох доль… з небес у тумани пірнаю
І лечу в невідомість крізь мряку відчаю і болю…
Чи вирвусь до тебе, чи ні – достеменно не знаю…
02.11.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698145
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2016
автор: dovgiy