Чи може бути мами дві?
Чи можуть двоє в серці жити?
Чи землю батьківську можливо
Забуть на іншій, розлюбити?
Десятеліть замало для епохи
Запах рідного не змить роками
І досі пам'ятаю аромат землі,
І як по ній, малою, босими ногами.
Й перед очима вулиць лабіринт,
Неначе тільки вчора відлетіла.
Любов до міста, наче бинт,
Дирявій памяті пов'яже крила.
І Дубно рідне, на Ікві, між яблунів
Завжди прекрасним буде снитись.
Церкви, будинки, замок, вежа -
В одної неньки можна лиш родитись.
Інші будуть, та не кровні, як свекруха,
Прийматимуть, любитимуть, але не ті
В садах співатимуть вже солов'ї,
І вишні зацвітуть по-іншому...
Роки минають, потяги, дорога
Й сини про Дубно запитають:
"Воно вже не твоє?". А я з порогу:
- Чужими діти не бувають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698096
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2016
автор: Оксана Бугрим