Мале село, ще зовсім дрімало,
А край неба, лише ледь-ледь сірів,
Десь пташеня з просоння упало,
Вмить кущ раптово, весь зашарудів.
Це ж день новий, на дереві сидить,
До сонця поглядом полетіла,
Думки, пора вже весь люд розбудить,
І спів дзвінкий, рознісся над селом.
Раденько сонечко зустрічала,
Було далеко чути й за Бугом,
Тож про світанок дивний віщала,
Яснить повсюди, мов бринять струни.
Веселеі промені, ледь прилягли,
У небі вмить, всміхались хмаринки,
Яскраве сонце рвалось до гори,
А у хлівах, корови заревли.
Телята ждали смачний сніданок,
Несли хазяйки молочко парне
Таке життя, веселеньке сільське.
.
Гучний голос свійської пташини,
Збудить на часі, чарівне село,
А півні, дружно, дзвінко співали,
Качки і гуси йшли на озеро.
Вже несуть люди набрану воду,
Зблизька із батьківської криниці,
Щоб напоїти свою худобу,
Та й швидше вигнать на пасовище.
Сердито хрюка, жваве порося,
Аж верещить, чекає сніданку,
І під ногами прямо метушня,
Жадібно чмокає смачну кашку.
Нявкає кіт, скавулить собака,
Господар крутиться, як та білка,
Уже готована пічці кашка,
Тож до сніданку годна сімейка.
Давно на чай й водичка згодилась,
Та вже й готова, пахне картопля,
І до ікони, жінка молилась,
Усе нічого - не було б горя.
Усе земне сонце розбудило,
Всі кажуть мирно, це село живе,
У серці в кожного забриніло
Нема війни, буде щасливий день!
2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697988
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2016
автор: Ніна Незламна