Я все життя, так тебе кохаю,
Хоч негаразди і були в житті,
Як рідний погляд, твій зустрічаю,
Мов промінь сонця, тепло на душі.
Буває час, ловлю себе на думці,
Краще, як зло, завжди забуваєш,
Я дістаю, всі спогади із клунків,
Лише хороше мене огортає.
.
Пройшли дорогою життя в надії,
Не раз до нас, долетіло каміння,
Завжди охоплювали, гріли мрії,
Буде все добре, гнали сумління.
А коли часом, приходила біда,
Літня роса, нам обом ноги мила,
І ми втішались, бо та сила земна,
Придала мужності, сім`я раділа.
Як людей заздрощі, то вже туманом,
В нашім саду, так пахли матіоли!
П`янили двох, огортали дурманом,
Ми один одного знову любили.
Всі перепони позаду, щасливі,
Бо все удвох, тримаючись за руки,
Кохаю любий, я тебе й донині,
Хоча пролинуло, сорок три роки.
У садку нашому, є три берізки,
Зросли давненько, живуть своїм життям,
Добре навчили, їх цінить, кохати,
Живуть у злагоді, гріють нам серця.
2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697719
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2016
автор: Ніна Незламна