Сліди минулого літа.
І до нас завітала жар-птиця,
Щоб літати у згадках завжди.
Цього року ціловане літо
Залишило у долі сліди.
Цього року ми стрілись з тобою
Під гучним барабаном грози.
Бо ж серця натомились журбою,
Не жаліла самотність сльози.
Гаснув вечір, та зоряні свічі
Запалила нам доля між хмар
І дивились ми: вічі у вічі,
І єднало нас щось, не на жарт!
Сколихнуло, мов човен, душею,
До небес на гребні піднесло.
Наче повені течією
По гарячих ночах потекло.
Як стихія прожите ламало,
Геть змітаючи досвід старий.
Тих миттєвостей було так мало,
Бо згорали в ранковій зорі.
Хоч було – та наснилось неначе…
Тільки згадки від меду липкі…
Вже листопад зажурено плаче
На обдерті вітрами гілки.
Йому шкода, що килим барвистий
Вже втрачає свої кольори
І багаття кленового листя
Уздовж вулиці вже не горить.
Дуже скоро дороги завіють
Снігопадів бархани липкі…
Та про весни серця наші мріють
Куди кличуть кохання квітки.
29.10.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697715
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2016
автор: dovgiy