Зайшлася душа криком, вслухаюся до тиші,
Калатає серденько болем жаливи в шоці.
Зрадливою гадючкою печалі бариші,
Бажалось бути любкою, сказав коротке:"Ні".
Мокра сльоза розтерта вже рукою по щоці,
Узори розпливаються на рушнику в куті.
У житті буває різне і з медом калачі,
Якось ходить по струночці не зручно щось мені.
Вповзе вечір у кімнату, заповнить пустоту,
Стане уперто мишка гризти дірку у поду.
І за склом віконним дощик пустує достоту,
Він змиє усі образи, відбілить гіркоту.
29.10.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697396
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2016
автор: Валентина Ланевич