Ріка протікає і плине,
Так само спливає і час.
Як сильно тебе я любила!
А скільки стерпіла образ!
Літак і квиток. Їдуть люди
Шукати, де доля їх жде.
А я живу, наче усюди,
Водночас живу я ніде.
Де серце своє полишила –
Туди ще дороги нема.
Злетіла б, неначе пташина.
Та крила піднять не змогла.
Ще трохи - і мрія здійсниться,
Крило хай проріже плече.
А тут хай лиш світло погасить,
Останній, хто звідси втече.
(мова не про Україну)
©Copyright: Анастасия Федоренко, 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696851
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2016
автор: Анастасія Калініна