Щасливі дні
Сонце плаче у вікно
від ранкових милих снів,
змалювавши полотно
незабутих світлих днів.
Зберегло ті серце дні
із нестерпним болем ран,
мов мене чекаєш в сні
як життєво буду сам.
Пожартує вітерець,
дні змінивши морем хвиль,
де блукає манівець,
переживши довгий штиль.
Штиль самотнього буття,
серед моря і небес,
що веде до забуття
віру в милий світ чудес.
Дні, якими ти живеш,
бережу теплом весни,
адже знову зацвітеш,
надихавши на пісні
кожні думи і слова,
ніжно квітами душі,
які втілюють дива
світом, де ми не чужі.
Змовкли арії птахів,
не лунають в теплий день,
ллються сльози із дахів,
що наводять сум і тінь.
Зробить стежку золоту,
дивовижний листопад,
обернувши самоту
в почуттєвий зорепад.
Дні, якими ти живеш,
розцвітають дивом снів,
поряд янголом цвітеш
повернувши щастя спів,
дотиком солодких вуст,
що з`єдналися на мить,
ніби над рікою міст,
що кохання оживить.
Віктор Цвіт 18.10.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696577
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2016
автор: Віктор Цвіт