Осінь плаче і вмивається дощем,
Та не відмити вже красу барвисту.
Туман простори огорнув плащем,
І не спинить рясного падолисту.
Припало мокре листя до землі,
Воно вже в танці з вітром не кружляє,
І сумно ліс видніється в імлі,
Його красуня-осінь залишає.
Вона спішить... Летить із вітром в парі,
Останнє листя з болем пригорта,
Оголена , розхристана, вся в хмарах,
А була , мов у казці - золота!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696340
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2016
автор: Калинонька