Не питай у неба, чом так сильно плаче,
Не питай, не треба, відповідь гірка...
Не питай у неба, запитай у себе
Чом не та?!....
Чом одну кохаєш "про людськеє око",
А то іншій томиться душа,
Чом одну голубиш ти щодня, щоночі,
Невгамовний біль- вже не твоя....
Чом болить так серце,
Що несила дихать,
Чом так сильно б'ється
Об тугий метал?!..
Одягнув обручку-а у клітку серце,
Так, неоціненний капітал...
Не кохай, ти, більше,
Не кохай, не треба,
Бо кохання щире-Божий дар усім,
Ти змішав все з болем,
Прирівняв із горем,
Все лихе зібрав у слові цім!!!
31.10.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696256
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2016
автор: НаталкаСвятозар