Упала крапля.
Знову тихо.
Ні звуку.
Простір, мов ріка.
Туман ковтнув
Дерева, стріхи,
Зайшов у сквер –
І заблукав.
Куди тепер?
Скрізь вогко й глухо,
Брунатий гриб
Набравсь чуток,
Приклав багряне
Дивовухо до нього
Липовий листок.
Туману ж – хочеться погрітись,
Із сонцем кави – лиш ковток,
Та де хоч промінь взяти в світі,
Коли довкруж – вологий смок…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696202
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2016
автор: Стяг