У маленькому селі
Жила куца Фенька
Так назвали всі її,
Бо була маленька,
Справді дуже низька,
Та зате хитренька.
Ось надумала собі,
Чарувати Івана,
На обличчі нині
Вона дуже славна.
А хлопчисько щоночі,
Козачок, ще й демократ,
Його карії очі
Всіх шаманили дівчат.
Він мав гарну зарплату,
Ще й у місті квартиру,
І новісіньку дачу,
Та шикарну машину.
От уже й подумала,…
Я ж то чим є погана?
Тож наважилась піти,
Вже за тОго Івана.
Запросила у гості,
Вечір сяючі зорі,
Як ковтнули по чарці,
Вдвох лягли зовсім голі.
Пораділи вже щастю,
Може йдемо до РАКСУ
А всі мрії, то ( к добру),
Залетів у пастку.
Вже чудовий світанок,
А за ним ясний ранок,
Гучно півник заспівав,
Козачок хутко втікав.
Йой немає Івана,
От дурепа чи п`яна?
Що ж це я наробила,
Свою юність згубила.
***
У житті так буває,
Коли серце страждає,
Жаль не мала в уяві,
Що воно буде далі.
23.10.2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696173
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2016
автор: Ніна Незламна