Задихаюся. Намагаюся вдихнути хоча б ковток.
Як же бракує повітря!
Чистого. На повні груди.
Не того смогу, що накопичив у собі безліч різного пилу і домішок. Хіба можна ним дихати?
Скільки можна прожити так?
Хіба є щось необхідніше?
А якось вдається, переборюючи кашель і задуху. Кожного дня як на смузі перешкод. Добігти, витримати. Видихнути.
А що вдихнути?
Кіптяву і дим.
Горить. Щось горить. Поруч.
Скільки вже часу минуло. Втратила лік.
А дихати нічим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2016
автор: Траяна