Хто знає, а чи -то варто,чи-то ні,
Надіятись, жити на цім світі,
Боротись, виживати в злидарстві,
Посеред злодіїв, гордих панів.
В радянські часи, вони все взяли,
Нахабно, між собою ділили,
Заводи, фабрики порізали,
В той час, все за копійки купили.
Кричать з екрану < Це все для людей>,
Що мають, так забагато ідей,
Чи вийти з кризи, думають, чи ні,
Але, що раз, знов беруть хабарі.
Напевно, люди давно знають всі,
Купаються депутати в маслі,
На пенсію, жебрацьку, як жити?
Стареньким, уже чому радіти?
Страждають душі, що ціни ростуть,
Не в змозі всі люди зовсім збагнуть,
Надію мали – мали роботу,
Тепер, вже що? Лиш мають злидоту.
Родина думає, що робити,
Втекти за кордон, чи йти просити,
І зовсім у відчаї та мати,
Що син пішов на війну, в солдати.
Заради чого дитя загине,
Та кожен з них все ж надію має,
Земля, рідна - дорожча за життя,
Тож йдуть, так сміливо захищати.
І вірять, будуть жити в достатку,
Зупинять, цю непотрібну війну,
Час прийде, настане кінець панству,
Щоб неньку спасти – Україну.
2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695349
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2016
автор: Ніна Незламна