Страсті про ліфт

Був  ліфт  не  фешенебельний,  простий,
Без  килимів,  дзеркал  і  наворотів.
Щодня  народ  підкорював  висоти.
Хтось  написав  з  людей:  "Мене  помий!"
Людей  хороших  підіймав  він  часто,
Траплялося  возив  також  падлюк,
Яким  порядні  не  подали  б  рук,
Та  небагато  їх  було,  на  щастя.
Якби  у  ліфт  не  сів  "шматок  лайна",
Бідняга  ще  б  довгенько  брав  висоти,
Возити  люд  він  завжди  був  не  проти,
Та...  Кармі  не  шкода́  було  майна.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695308
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 18.10.2016
автор: Патара