Темна ніч ховає обличчя місяця. Не видно його сріблястого світла, що вказує місячну доріжку до країни мрій.
Якби ж у таку ніч опинилася вдома, а то ж єдиний дах – незнайоме небо у незнаній місцині.
Знову блукальцем між тіней просуваюся. Тіні сірі і порожні.
Але куди?
Невже доведеться залишитися в цьому місці? Тінню серед тіней?
Хоча б якийсь вогник.
З надією вдивляюся у небо.
Там загораються зорі! Маленькі промінчики, що розганяють морок.
Цілі сузір’я вже висипали. Хмари розвіяв вітер.
Але ж їх так багато. Непевний дороговказ.
Яка ж із них виведе? Яка з них моя?
Зірка блиснула, наче підморгнула.
Вона?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694961
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2016
автор: Траяна