[b]Перед тим, як воскреснути, треба вмерти,
Треба дорогу підошвами босими
З краю до краю вимірять, стерти,
І скропить її кров'ю, неначе росами.
Треба проказувать проповідь люду,
Розвінчувать тих, хто і так розвінчаний.
Знайти собі учнів серед наброду, бруду,
І вести за собою - голодних і знічених.
І нічого не треба доводить Пілату,
Він і так зрозуміє всю марність слова.
Мовчки віддасть тебе в руки кату,
А свої вмиватиме знову і знову.
І коли пелюстками вишневого цвіту,
Наче саваном, вкриється зораний грунт,
Згадаєш перекази давнього міту,
Там сказано чітко: тебе розіпнуть.
А коли розіпнуть, як ганчірку, тіло,
І воно ще не встигне від вітру пошерхти,
Губи прокажуть майже зомліло:
Перед тим, як воскреснути, треба вмерти.
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694929
Рубрика: Нарис
дата надходження 17.10.2016
автор: Стах Розсоха