Жінки, жінки… Та хто їх зрозуміє!
Їх посмішка і погляд часто різні,
буває голос просто відштовхне.
Погляне через довжелезні вії,
насупить оченята свої грізні
і холодом від неї аж дмухне.
Бува вони за мить одну вгадають
найпотаємніші бажання наші
й враз прослизнуть у чоловічі душі,
а потім гадки жодної не мають,
прохань не помічають повні чаші,
мотузки в‘ють із нас, трясуть як груші!..
16.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116101606889
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694890
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.10.2016
автор: Олександр Мачула