Людина, що не спить
Чудовий день і тепла ніч,
приємне сонце і ніжні зорі,
існують як важлива річ,
втішаючи в біді і горі.
Почую свій душевний клич,
що просить ніч і днину жити,
відкривши враз світи облич
людей, яких зумів любити.
Але живуть своїм життям,
кохання перше, друге, третє,
лишивши світло почуттям
і образ любий на портреті.
Мене забули, ніби сон,
дівчата, котрих досі знаю,
любов мені приносить сум
і спати досі не лягаю.
Відчую ніч, як інший день,
де світло видно як ніколи,
а зайве все ховає тінь,
забравши зради і розколи.
Відчую дивом, на біду
себе самого зовсім іншим,
коли душа цвіте в саду
і світ щасливий бачить більшим.
Хоч я забутий, наче сон,
але тебе кохаю досі
коли прийдеш, прогнавши сум,
повернеш снів солодкі роси.
Віктор Цвіт 10.10.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694203
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2016
автор: Віктор Цвіт