Не на долоні людської руки
Лінія долі – твоєї, й моєї,
І України – держави всієї,
А в боротьбі вольовій – вже віки!
Тут, на землі українській, наш рід
Тілом й душею іде за свободу,
Словом Шевченка, Дніпром повноводим
Свій прокладає упевнений слід.
Нині в Донецьких й Луганських степах,
Батько і син йдуть по лінії фронту –
Долі тримають грудьми горизонти.
Чим завинив мій нарід-горопах*?
Мабуть тому, що терплячий такий,
Стільки стерпів він від старшого брата.
Ворога нашого жде самострата,
Адже два кінці усяк має кий!
горопах* - людина , яка постійно живе в горі, біді
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694033
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2016
автор: Микола Поділля