«…І добігти – із темряви в темряву.»
Володимир Шовкошитний. Путь
Так! Із темряви – в темряву наш забіг
З небуття – в небуття… Й на герць…
Але я зрозуміти б себе не зміг,
Вам говорячи: це кінець.
Нам не знищити тьму і зло, як таке,
Як не знищити світла дух.
Біполярність – насправді той турнікет,
Крізь який і проходить рух!
Це і буде мені життя майстерклас,
І найвищий сенс і мета…
Там спинитися має кожен із нас,
Хто добіг й тепер відліта!
Щоб торкнутись до неба, хоча би раз,
Не лишивши на світлі плям,
Я навшпиньки зіпнусь й дістану якраз,
Що від Бога належить нам.
Зрозуміла мені суєта суєт:
Попоїсти, напитись та…
Я не лише людина – я і поет...
І Господь у мене спита!
Чи з’єднаються, врешті форма і зміст
Чи розкриється долі суть!
Я сьогодні – в майбутнє онуків міст,
По якому вони ідуть!
05.12.2013
ь
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693928
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2016
автор: RedkaSM