Бабине літо
Заплачуть хмари
сльозами смутку
осінніх днів,
наклавши чари
холодним жмутком
похмурих снів.
Заповнить тишу
спокійним тактом
балада про тепло,
яку напише
останнім актом
день сонячний на скло.
Як чорнобривці зацвітуть,
думками осінь принесуть
і вітром золотих дощів
листя опаде.
Та радість двоє принесуть,
які коханими живуть,
плекаючи тепло душі
літом, що прийде.
Тумани зранку,
почнуть облогу,
зробивши день сумним,
збудивши стрімко
в очах тривогу
бо йде донизу дим.
В імлі потоне
і сонце ніжне,
і золотий пейзаж,
бо охолоне
в обіймах сніжних
казковості міраж.
А чорнобривці зацвітуть,
осіннє диво принесуть,
яким навколо оживає
казка золота.
Де двоє радісно ідуть,
коханням літечко ведуть,
що павутинками літає,
мов душа свята.
Віктор Цвіт 09.10.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693628
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2016
автор: Віктор Цвіт