Вчорашній день
Щастям зблизили миті спільні
і ми стали з коханням сильні,
та все розтануло учора.
Мов небесним, вечірнім жаром
ми розвіяли світлі чари
що так взаємністю цвіли.
Вже сьогодні не та чудовність,
бо усюди одна самотність,
ніби те нездоланне море.
Ним пливе і страждає кожен,
бо на радість ніщо не схоже,
адже її ми підвели.
Завтра якби зустрітись знову
і посміхнутись теплім слову,
щастю знайти сторінку нову,
днем із обіймами любові.
День наступний ні чим не кращий,
всюди сірі і тихі хащі,
як відзеркалення від горя.
Час самотності є тривалим,
залишаючи слід кривавий
від днини, яку вже прожили.
Живучи із розбитим серцем
ми душею благаєм сонця,
бо від журби вже дуже хворі.
Як тяжко забути минуле,
роками що вже потонули,
бо рани в душі не зажили.
Завтра якби зустрітись знову
щастям життя почати знову,
та не піде про це і мова,
бо на усе одна відмова.
Маємо попелом кохання,
краючи кожні сподівання,
стане чужим нове світання,
адже таке твоє бажання.
Віктор Цвіт 08.10.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693386
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2016
автор: Віктор Цвіт