Зажурились... плакучі верби,
Та й схилились низько до землі,
Вже жовтенькі, ясні листочки,
Щодень викупані у воді
Та хитаються, сумні віти,
Бо ж сердитий вітер колисав,
А чому ж, то є їм радіти,
Дощ холодний, часто танцював.
Осінь крила, вже розпустила,
Вдягла клени в різні кольори,
Астра голову, похилила,
Геть пожовкли, нагідків чуби.
Лише квітнуть, хризантеми,
Теж пелюсточки згортають,
Вже прикрилися, всі листками,
Мерехтять, усіх привітають.
Осінь - осінь, ти золотава,
І по – своєму, так красива,
Вся діброва, сяє багряна,
Й червоненька з блиском калина.
Я огляну усе довкола,
Так майстерно розмалювала,
Хоч погода часом й примхлива,
Я радію, її діждалась.
2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692762
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2016
автор: Ніна Незламна