Ода прекрасній дамі
Мені так бачити приємно,
як ти усміхнено мовчиш,
хоч ти до мене не взаємна,
хоч не мені красу ясниш.
Ми перетнулися так швидко
і дуже швидко розійшлись,
а сонце цьому стало свідком
плекавши сни, що не збулись.
Маріно, діво мила і красива,
тобі завжди радію і цвіту,
бажаю серцем доленьку щасливу,
але до щастя вже не поведу.
Без тебе жити дуже важко,
пливти самотнім кораблем,
нехай тобі не буде тяжко,
як будеш з іншим королем.
Та я людина незвичайна,
незвичні маю почуття,
де доброта та життєдайна
журбу скидає в забуття.
Маріно, моя квітко, моє диво,
про тебе лиш хорошеє скажу,
душа добром до тебе ніжить співи,
які життям не матимуть межу.
Як радісно мені коли побачу,
тебе такою милою щодня,
нехай любов цю помилку пробаче,
бо ми уже чужі і не рідня.
Віктор Цвіт 02.10.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2016
автор: Віктор Цвіт