Моя Україна в осінньому щемі,
Умита, цілющим, осіннім дощем.
В осіннім роздоллі високі тополі,
Гаї і діброви, укриті плащем.
Плащі ті багряні у вранішніх росах,
Калина у лузі розсипала жар.
У верб і берізок розплетені коси,
І тягнуться в гору до звабливих хмар.
А хмари в безмежжя пливуть чередою,
Уже поспішають в незвідану даль,
Біліють, сіріють небесні простори,
Їх ще не торкнулась осіння печаль.
Ще зливи осінні степів не торкнулись,
І ранками котиться сивий туман.
Ліси і діброви красою укрились,
Це справжня вже осінь, це вже не обман.
Ставки відпустили жовтаві латаття,
Десь, здалеку линуть журливі пісні.
У небо злітають дими від багаття,
Горять непокірні, осінні вогні.
Моя Україна в осінньому щемі,
Умита росою й цілющим дощем,
У осінь відкриті ворота і двері,
І ми в свою осінь неспішно ідем.
І нам до нестями усім дуже треба,
Війну зупинити пора вже прийшла,
Хай зорями буде усіяне небо,
Щоб осінь цікава вже миром цвіла!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691544
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 29.09.2016
автор: геометрія