Біжить – біжить, доріжечка в поле,
Там де дитинство та й босоноге,
Кущі й дерева, ще молоденькі,
Тож час минав, тепер велетенські.
Мій погляд всюди, так стрімко летить,
То до посадок,широких, то ввись,
Я знову хочу, знайти щось рідне,
Грушка схилилась, стара, не квітне.
Гріє під серцем. Раптом холоне,
Враз несподівано, затріпоче,
Там, поміж тереном, три дороги,
Вже доганяють, теплі спогади.
Моя душа, немов полетіла,
Сміло розправивши, сильні крила,
І покружляла , я так раділа,
Дуже щаслива, то ж збулась мрія.
На землі батьківській. Тут я росла,
Чомусь зненацька котиться сльоза,
Та вже знаходжу, вулиця, мій дім,
Який так часто, видю уві сні.
Ні, не посмію, все ж туди зайти,
Як придивилася, вікна не ті,
Закрита хвіртка і висять замки,
Ковтаю сльози солоні, гіркі,
Все ж відчуваю, краще на душі,
Я зараз вдома, на рідній землі!
2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691433
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2016
автор: Ніна Незламна