Нам батьки життя дали,
що з любові сік пили.
І ми можем всім сказать,
що життя - це благодать!
Народитися ж могли,
інші діти, а не ми.
І тоді, цю благодать,
Ми могли і неспізнать.
Хоч важким, життя бува,
віра в нас завжли жива,
що погане відійде,
й світ цікавий поведе.
Дарували нам батьки
поле квітів і садки.
Ми ж недовго вибирали,
як вони, любов обрали!
Бо ж любов - теж благодать,
дано нам її пізнать.
Не зітхать на самоті,
на життєвому путі!
Народилися з любові,
повні сили і здоров"я.
Розумієм це з роками,
в юність линемо думками.
В кожну справу і роботу
ми вкладаємо турботу,
вірим Богу й небесам,
і це сили дає нам!
Хоч з роками і старієм,
у роботі душу грієм,
щоб відчути благодать,
слабшим вмієм помагать!
Ще й заквітчуєм світлиці,
вмієм щедрістю ділиться,
і любов"ю із людьми,
з онуками і дітьми!
І про друзів пам"ятаєм,
і старішим помагаєм.
Хоч і в осені вже ми,
живемо все ж між людбми!
І хоч нам немало літ,
пам"ятаєм заповіт,
що залишили батьки,
ми їх держимось таки!
То отож, як не крути,
чи сюди, а чи туди,
все в житті треба пізнать,
бо ж життя - це благодать!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691344
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 28.09.2016
автор: геометрія