Зацілую тебе, заласка́ю,
захвилю́ю, немовби колись.
Сяду поряд тихесенько скраю,
ти до мене, любове, схились.
Зацілую тебе, заласкаю,
повезу у далекі краї.
Там, де пісня у серці лунає,
де співають в душі солов‘ї.
Зацілую тебе, заласкаю,
твоїх губ увібравши тепло.
Утону у волосся розмаї,
що на плечі шовка́ми лягло.
Залюбуюсь вночі, на світанні,
глибиною бездонних очей.
Ніби вперше у вирі кохання
доторкнуся до ніжних плечей.
Зацілую тебе, заласкаю,
заколи́шу і заговорю́.
Наші зустрічі юні згадаю
і найпершу весня́ну зорю.
Замалюю твій образ, жадана,
на найлі́пшого дня полотні,
аби пізньої ночі і зра́ну
ти у мрії являлась мені.
Заласкаю тебе, зацілую
і у пе́стощах залоскочу́.
Зорепадом рясним почастую,
небу ім‘я твоє прокричу!
Зачаклую тебе, моя зо́ре,
та і сам того зілля зіп’ю,
аби як Афродіта із моря
ти приходила в душу мою.
Зацілую тебе, заласкаю,
зачарую і заворожу́.
Помандруємо до небокраю,
перетнувши останню межу…
25.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092501897
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690654
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2016
автор: Олександр Мачула