Навіщо парасоля, коли дощ
вривається на вулиці раптово...
Відчуй його! Дарма, що сам промок,
вростаючи у землю з головою...
І дихання під натиском води
урівноваж, вслухаючись у хлюпіт...
Стань піснею, стань шелестом верби,
вбираючи вібрацій мокрих звуки...
І ти вже сам планета, що без меж,-
сплелись в єдино руки-струни Бога.
Проливши почуття - униз стікай,
прозорістю впадай до вод святого!
24.09.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690652
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.09.2016
автор: Іванюк Ірина