Свічадо. Свіча догорає. Вогники скапують прямісінько у задзеркалля.
Вікна за завісами. Ніхто не зазирне у кімнату.
Гадати зібралася?
Що ж запитати у тремтливого полум’я за дзеркальною річкою?
Питань безліч. Не так із відповідями.
А, може саме тому, що знаєш їх. Не приймеш. Хочеш інших.
Інших може й не бути.
Наважитися?
Зазирнути між тіні, що ховаються за стіну.
За свічадо.
Немає у ньому світла. Срібло. Було. Колись давно, що здається неправдою.
Що ж так причаровує? Що ховається за склом?
Може краще задмухати свічу?
Але наодинці зі свічадом?... У темряву?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690378
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2016
автор: Траяна