З'явилося зернятко із ріллі,
Родилася дитинка у Житті,
Зерня плекалося дощами,
Дитя ростили батько й мама,
Та надломився той пагінчик,
І вибило життя ослінчик:
Гніздо рознесене вітрами,
Померли раптом тато й мама,
І в дев'ять років із сестрою
Залишилось дівча. Без бою
Не виплітається доріжка,
Хоч деколи і кволі ніжки.
Взяла на плечі все дитина:
Сестру, корів, город, хатину.
І потягнула мовчки плуга,
Яка б не була та натуга.
Тягнула, падала, вставала.
І у сімнадцять вже застала
Її війна. Приходять німці,
Ведуть робить в чужій сторінці.
Там знову трудиться дівчина,
Не рік, не два, і не годину.
А як звільняють, то у шахту
Ведуть трудитись рідні брати.
Не вмерла знов, не надломилась,
І тут щодня вона трудилась.
Читала книги, вийшла заміж,
Ростила діток. Знову праця.
А як померла, мов заснула,
Крилом над хмарами змахнула.
Життя як подвиг, як поема,
Росте зернина тихо в Небо,
І тільки потім, із роками
Тобі відкриється з зірками
Її життя, немов Послання,
Бо Сонце сходить тихо зрання,
Сіяє ніжно, пломеніє,
Тебе теплом безмежним гріє.
І лиш коли зайде за хмари,
Ти зрозумієш Щастя чари...
Мудра Бджола
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690167
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.09.2016
автор: Ната Гончаренко