Залізо - бетонний гігант
Велетень під безмежжям неба,
Його широкі плечі сягають хмар
А очі сліпить яскраве сонце.
Він має невибагливий смак
Його мучить зажерливий голод
Не знає він спокою в руках
Погрузли у втомі його ноги.
Лихоманить могутнє тіло час
Ранить зсередини власний же мозок
І розривають в сторони мінливі почуття,
І шепоче брехливі слова - гордість.
Він землі розбещене дитя,
Що безтямно поглинулось грою,
Йому б уже отямитись пора,
І почути батьківське слово.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689680
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2016
автор: Сильчук Назар