Загорілася, зашарілася тиха осінь,
Засмутилася, зажурилася в неба просинь.
Чи на довго ще? Чи не скоро вже самотою?
Чи постояти, чи помріяти золотою?
Ронить лист сухий, мов сльози сліди осінь мрія,
Що прийдуть вітри, заметуть стежки. То завія.
Ще горить вогонь, ще палає літо на згадку.
Не сховати вже, що зима іде. Сну печатка.
Розгорілася, та згорить уся спека - осінь.
Стихнуть звуки всі, голосні пісні стоголосі.
Заморозить все, попелом вогонь загасила.
Зупинити це навіть згарищем ти безсила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689314
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.09.2016
автор: Траяна