Розвиднілось. А я іще не сплю.
В моїх очах ще з вечорів є сльози.
Мені не хочеться це правдою назвать, -
Як у погоді, у житті свої прогнози.
Я не марную часу лиш на сон,
Я не жалкую зовсім, що чекала
Моя любов, якщо то є любов,
Мене не відпускать тебе благала.
І я не спала. І тепер не сплю.
Дивлюсь у небо зоряної ночі
І згадую тебе, що я люблю,
Й твої чудні, кохання повні, очі.
© Жанна Білавич , 2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689284
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2016
автор: Жанна Білавич