Поцілунками, подарунками осінь грається.
Загорається спека ватрою. Перед вечором.
Спалах до неба у вечорову заграву. Димом запорошила печеню.
Занесе у зиму. Розтопить від холоду.
Не зможе. Мало сили. Спалаху не на довго вистачить.
Кружляє у вальсі. Бурхлива. Нестримна. Як колишня, молода весна, але вже така медово стигла.
Чи забула себе? Ні. Схотіла на мить стати іншою.
Собою? Справжньою?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689136
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2016
автор: Траяна