[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ccl8-3QnRa0 [/youtube]
Мовчання у житті буває різне.
Ми мовчимо, як хочеться кричать.
Коли здаються нерви тут залізні,
Але душа наказує мовчать.
Ми мовчимо. Страждає душа й тіло,
В думках зруйновані давно мости.
Та знаєш, як сказати тут хотілось:
Прощаю я і ти мене прости...
Ми мовчимо, а час повільно рушить.
Від радості залишаться шматки.
Та гордість та проклята душу душить.
Слова застрягли в горлі,як кістки.
Мовчання...але ти не можеш плакать.
А сльози давлять душу з усіх сил.
Чому ж ви, сльози, розучились капать?
Поплачте, як сказати нема слів...
Ми мовчимо, як тиша обіймає.
Коли рука торкається руки.
Слова в цей час тут зайвими бувають.
Але почути їх, надіються думки..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688887
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.09.2016
автор: Н-А-Д-І-Я