[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5zh2TMBeGZ8
[/youtube]
Ледь торкнувся лиця вітер.
Свіжим подихом обдав.
Сльози всі старанно витер.
І думки вгадав.
Тут пірнув в моє волосся,
Гратись з ним почав.
І мені чомусь здалося,
Що чогось мене навчав.
Засміялись зразу очі,
Покотився сміх.
А він знову щось воркоче.
Рада від утіх.
Щось шепоче мені в вуха.
Зрозуміти як?
Та душа його все ж слуха.
То якийсь є знак.
То закрутить вихрем ніжним
І впаде до ніг.
А то стане недосяжним:
Жалко.. що вже зник...
Десь гуляє серед степу:
Воля золота.
То влетить в якусь халепу...
Винна самота...
То присяде , враз затихне.
Вітре вільний! Плач!
Нехай біль тебе не тисне
Від твоїх невдач...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688751
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2016
автор: Н-А-Д-І-Я