Сказать можна, мов по - сусідству жили,
Років так, дванадцять чемно дружили.
Мимо кум, проходив й тихо до куми,
-Люба завтра, зайди до дядька Хоми,
Чуєш там, на тебе буду чекатияяя.
Ну ти буцім, прийдеш поприбирати.
Вона мило, - Він же про нас буде знати!
-Моє сонце, ні, тож їде в Карпати,
Буде хата пуста і твій на жнивах,
Досить часу в нас, молодість згадати.
Незабаром, аж тут, із-за криниці,
Врізав хтось добряче по пиці,
-Тепер будеш знати, як залицятись!
Чому зблідла? Гайда, швидко до хати!
А що далі було, тільки Бог знає,
Але кум, чомусь хату оминає.
15.09.2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688620
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2016
автор: Ніна Незламна