Дід до базару подався ( з гум)

Ранок  видався  тепленький,
Хоч  дідусь  малий,  хитренький,
Надто  швидко,  так  зібрався,
До  базару,  вже  подався.

Порося  хотів  придбати,
Свіжину  на  Паску  мати,
Бабця  торбу  зрехтувала,
Ще  й  кусок  сала  поклала,
Хто  ж  то  знає,  як  прийдеться,
Як  додому  добереться.
Дід  чекушечку  вже  припас,
Мо»  згодиться    про  якийсь  час.

 За  селом  вузька    стежина,
До  села,  іншого  вела,
По  дорозі  вряд  ожина,
Й  обійма  річечку  трава.

Ось  село  і  тут  родина,
Здаля  бачив  хату  брата,
Той  швиденько  стіл    накривав,
Тож  померла  жінка,жив  сам,
-Що  зайшов,  дяка,  провідав,
Вдвох  чому,  не  пити  сто  грам,
Довго  добре  посиділи,
Про  те,  се,  поговорили,
Дід  веселий,  вже  поспішив
Хоча  б  я,  до  базару  встиг.

Під  обід,  ледве  добрався,
З  чоловіком  торгувався,
 Закричало  поросятко,
Хоча  осінь    -  було  жарко,
Дід  пристав,  мав  відпочинку,
Та  й  налив  собі  чарчинку,
Що  у  торбі,  тим  закусив,
Комара  радо  (придавив).

Як  промерз,    то  відкрив  очі,
Бачить  йде    діло  до  ночі,
Ой    ти  Боже,  яка  біда,
Десь  поділося  порося,
Чом  мішок  цей  розв`язався,
Куди  ж  кнур  нині  подався?
Шукав  дід  і  навіть  гукав,
Не  мав  сили,  зовсім  пристав.

Дуже    скоро  вечоріло,
Він  додому  йшов  несміло,
Біля  річки  зачепився,
Вже  й    водичкою    умився,
Випив  знов,  з  горя  чарчину,
Буду  спати    до  загину,  
Та  й  куди  тепер  спішити,
Ліг  на  бік,  хтів  відпочити.

Враз  прокинувсь,  зирить  догори,
 Темнота,  око  виколи,
Жаль  не  видно  і  стежини,
Мусю  ранку  почекати,
Та  й    уклався  знову  спати.

Ранком  сонце  присвітило,
Порося,  поряд,  аж  сопить,
Йой  бідненьке,  мать  замерзло,
Спинку  сунуло,  уперлось,
Вже  й  погрілось  біля  діда,
Тож  горілка  його  гріла.
Як  же  гарно,  тішивсь  дідусь,
Як  прийду,  з  радості  нап`юсь,
Тож  бабуся  не  взна,
Що    житті    і  таке  бува!

Порося,  ніжно  обіймав,
Йшов,  молився,  весь  час  гадав,
Чому  Бог,  йому  допоміг,
       Вже    й  ступив  на  рідний  поріг.
Бабця  вибігла  вже  з  хати,
Давай  діда  цілувати,
-    Моє  сонце,  я  гадала,
-Якась  погань  обікрала,
-Слава  Богу  –  обіймала,
Й  поросятко  пригортала.

Дід  всміхався,  чухав  чуба,
       Та  застряг,  то  ж  був  у  кума,
     Лиш  поблимував  з  -  під  лоба
   Хто  б  то  знав!  Ото  пригода!
Краще  буду,  я    мовчати,
Бо  ж  боюсь,  вижене  з  хати.

   13.09.2016р

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688419
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2016
автор: Ніна Незламна