Вересневий ранок завітав,
І сонливо, часто позіхав,
Прохолодні, густенькі роси,
Розляглися, знов на покоси.
Трави різні і напівсухі,
Похилилися усі в журбі,
Вдяглись шипшини в намиста,
Вода чиста, під сонцем блиска.
Сяйво сонячне ж, ледь прилягло,
Наче всюди, буйно розцвіло,
Усміхалась сонцю калина,
Мов закохана та дівчина.
Із промінням, ледь загравала,
Ніжні грона, вмить підставляла.
А в саду, умивались гарні,
Грушки й яблука, нектарні.
Ой. квітучим солодом пахне,
Відчуття, справді прекрасне!
Я милуюсь, осіння пора,
Так ранесенько завітала,
Просиналась рідненька моя земля,
Гучно пташечка, вже співала.
10.09.2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2016
автор: Ніна Незламна