Підросли вже лебедята, скоро їм у вирій.
Рідне плесо покидати в безвість на чужину…
Ой не плачте, не сумуйте, мої ясноокі.
Швидко-швидко проминуть місяці жорстокі.
Ви відчуєте, коли сонечко засяє.
Рідний край наш золотий, щиро привітає.
Тай розправите вмить крила дужі, сніжно-білі.
Знов почуємо з блакиті легіт серцю милий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688338
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2016
автор: fialka@