Я впораюсь…хоч ти мені й болиш…
Мережиш усмішками відчуття провини.
Зрослись в роки незаймані хвилини.
Душа зрослася з попелом горищ,
Де ти в щоденниках і зошитах гориш,
Аж світяться ночами палітурки.
Щоб загасити біль, я граю з ним у жмурки,
Пірнаючи босоніж у спориш
Із головою й серцем… а колись
Ти так в мені палав вогнем любові
І був із серцем у таємній змові,
Хоча у грудях вже стримів огненний спис!
Тепер запізно, чуєш, вже! Облиш!
Я перетліла. А стражденне тіло
Застрягло в часі зліпком скам'янілим,
В якому ти приречено тремтиш…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688247
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2016
автор: Meggi