Заковані у речі
Всі ті, що не дарують тепла
І злидні тиснуть в плечі
Те щастя ніби поруч, та нема
По всюди тільки: гроші
Де заробити і купити шо?
Питання лізе в очі
Які майже не бачать крізь вино
Заховані у межі
Всіх, тих нам вже не рідних світів
Будуєм дивні вежі
Аби не чути ні серця, ні слів
По всюди гнів і війни
По лікті розум й руки у крові
Ковтаєш нову дозу
Щоб знову заховатися в вині
Хіба комусь є діло
Куди і як ми тепер ідем?
У спадок грішне тіло
І недосяжний тепер едем
Хіба комусь є діло
Що буде, коли не стане нас
Згниє то грішне тіло
Бо ми давно забили на нас
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2016
автор: Андре Ільєн*