І вона піде бродити вулицями,
Нічними провулками і дахами.
Вона буде красти з неба зірки
І в коси собі їх заплітати.
Слова всі її проливаються ніби у ріки,
І вона все кричить: - Мені можна все,
Я все ж таки доволі сильна жінка!
А на ранок, прокинувшись, варить у джезві каву,
Ароматом наповнить кухню й вітальню.
І буде дивитися крізь відкрите вікно на свій ґанок.
Та в думках пошепки - він все такий як із казок.
І замріяно буде рахувати квіти,
Не троянди - банально, а лілії білі.
Вона має звичку завжди ходити у кедах,
Не спати ночами, співати і вірити у синє небо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687980
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2016
автор: ПроходимецЪ